У ніч із 3 на 4 вересня 1985 року пішла з життя геніальна людина, громадянин, письменник, що ціною власної свободи відстоював таку омріяну й бажану незалежність. Василь Семенович Стус - постать, яка є прикладом незламності духу та безмежної вірності власній нації, особистість надзвичайно інтелектуального та гуманного рівня світобачення. У своїй промові до читача він зазначав: «… Поет повинен бути людиною. Такою, що, повна любові, долає природне почуття ненависті, звільняється од неї, як од скверни. Поет – це людина. Насамперед. А людина – це насамперед добродій. Якби було краще жити, я б віршів не писав, а – робив би коло землі…».
Я переконана, що поезія Стуса не може лишити байдужим, не може не зачепити людину вдумливу, людину мислячу. Колись мені довелося чути про те, що вірші Василя Семеновича не розуміють. На що можу відповісти: "Зрозуміти й відчути
тексти Стуса можна лише досконало знаючи його біографію". Тож хочеться побажати вам бути свідомими й знати власних Геніїв. І наостанок пригадуються слова літературознавця Є. Сверстюка: «...Василь Стус – вольова людина: йому вдалося зреалізувати свій талант за умов, де інші гаснуть і посилаються на умови. Василь Стус – щаслива людина: його спадщина не пропала, хоча лежала в пропасті. Знайшлося кому рятувати його творчість – збирати, опрацьовувати, видавати... То в наш час, коли скрізь бракує розумних рук.Загиблий Василь Стус зробив більше за багатьох інших, кому поталанило вернутися.Він справді "у смерті повернувся до життя..."»
Немає коментарів:
Дописати коментар